Моя концепція

«Хто навчає і не виконує того,
чого навчає, схожий на курку, яка, маючи крила, не літає»

Працюючи з підлітками, усвідомлюєш з якими труднощами стикається людина, щоб стати самостійною, особистістю.

Підлітковий вік - найбільш вразлива і суперечлива пора в житті кожного з нас. Перші пошуки сенсу життя і власної індивідуальності, перші спроби знайти себе і утвердитися в суспільстві дорослих - все це відбувається в період, коли дитинство вже майже закінчилося, а доросле життя ще не почалося. І саме цей момент є чи не найважливішим на шляху розвитку особистості.
Саме діти-підлітки складають контингент учнів ПТНЗ. За таких умов педагогу-вихователю важливо зважати на особливості виховання даної вікової категорії.
Одним з ключових моментів є обрання позиції «вихователь-помічник». Якщо педагог безумовно сприймає кожну дитину, ставиться до неї тепло і доброзичливо, помічає будь-які зрушення на шляху до успіху, то тривожність, страхи, захисні реакції, властиві підліткам помітно знижуються.
Він починає відверто говорити про свої почуття, думки, переживання, не прикриваючись при цьому "маскою", залишаючись самим собою. Причому, чим більш значимий успіх, тим вищими стають самооцінка, самосприйняття, самоповага. Звичайно, при цьому важливу роль грають комунікативні прояви з боку класного керівника.
Саме на це спрямовані принципи, сформульовані на основі теорії конгруентної комунікації Д. Джайнотта і покладені у фундамент психолого-педагогічного супроводу особистісного розвитку та виховання підлітків:

• підтримувати в дитині гідність і позитивний "Я"-образ;
• вести мову про ситуацію, вчинки та їх наслідки, а не про особистість і характер самої дитини;
• відмічати позитивні зрушення в особистісному розвитку дитини шляхом порівняння підлітка з самим собою, а не з іншими дітьми;
• не застосовувати негативних оцінювальних суджень, "ярликів" і програмування життєвого маршруту підлітка;
• не нав’язувати дитині всупереч її бажанню способів діяльності і поведінки;
• сприймати і схвалювати всі продукти творчої діяльності дитини, незалежно від їх змісту, форм, якості і т. ін.

Однією з найважливіших умов особистісного розвитку та виховання підлітків із проблемних сімей є вміння класного керівника реалізувати у виховній діяльності особистісно зорієнтований підхід, який вирізняється не лише змістом, але й різноманітністю методик.
Головними завданнями реалізації класними керівниками особистісного зорієнтованого підходу при вихованні підлітків є:

• зосередження уваги на особистості та особистому досвіді як первинних феноменах, притаманних людині;
• підкреслення таких унікальних людських якостей як вибір, творчість, самооцінка, самоактуалізація, індивідуальні здібності;
• надання переваги повноті та цілісності в підході до дитини і заперечення можливості отримання об’єктивних результатів при дослідженні окремих характеристик поведінки підлітка;
• визнання людської гідності та індивідуальності як самостійних цінностей, установка на розвиток потенційних можливостей кожної людини.

Широке використання в практиці під час виховання підлітків із проблемних сімей особистісного зорієнтованого підходу, основаного на вікових особливостях, специфіці їх потреб і пізнавальних інтересів є найбільш перспективним напрямком, оскільки дозволяє виділити та проаналізувати психологічні труднощі підлітка, підібрати найбільш ефективні педагогічні форми його особистісного розвитку і виховання.
Таким чином, здійснюючи щодня, щохвилини виховний вплив ми співпрацюємо з нашими вихованцями, орієнтуючись на особливості особистості добираємо методи і прийоми. Найбільш вдалими, на мою думку, є:

• бесіди і дискусії (актуальні на виховних годинах);
• хвилини спілкування;
• виховні ситуації;
• самооцінка, саморегуляція (при індивідуальній роботі з учнями).

Безумовно, виховують, згуртовують, та об’єднують – колективні проекти, колективні творчі справи.

Тоді людина стає кращою, коли ви покажете їй, яка вона є.
А. Чехов